Я педагог і особистість

Учитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки  доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя — це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа морального, етичного, духовного зростання.

Щастя… У кожного воно своє. Для мене щастя – займатися улюбленою справою, а улюблена справа – «віддавати серце дітям».

            Ще будучи маленькою дівчинкою, я мріяла бути вчителем.  Я народилася в учительській сім’ї, і можна сказати, що виросла в школі.  

             Мені дуже пощастило, моя мрія здійснилася – я учитель. Бути вчителем дуже відповідально, складно і цікаво, адже мені доводиться брати безпосередню участь у  моделюванні долі кожної дитини. В наш прогресивний час швидко змінюються вимоги до навчання та виховання. І ми, вчителі,  повинні  розуміти, що сучасні діти – це діти, які живуть в інформаційному світі. Тому я намагаюся іти в ногу з часом і змінами, володіти інноваційними технологіями та ефективно їх застосовувати. Щоб завоювати довіру і повагу учнів потрібно не тільки використовувати всі надбання техніки, але мати гарні моральні якості, бути оптимістом, глибоко вірити у дітей і любити їх, бути цікавою особистістю, здатної до саморозвитку. Тому я намагаюсь бути толерантною, чуйною, вихованою людиною, цікавою співрозмовницею, справжньою патріоткою і люблячою матусею не тільки для своїх синів, але і для всіх дітей, яких я навчаю. Вважаю, що особистий приклад є дуже важливим в освіті. Тому я стверджую: професія вчителя – одна з найбільш творчих і складних професій, яка поєднує науку та мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника, режисера і постановника, актора, педагога, психолога та науковця. А сьогодні вчитель перш за все ще й неповторна особистість.

Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в житті. Тільки в цій роботі я бачу себе і не уявляю, як можна жити без ясних дитячих очей, лагідних усмішок, без радощів перших успіхів. Це - моє покликання.

Я не просто вчитель. Я – перша вчителька. Я – перший вчитель, який входить в життя дитини і її сім´ї . Мені подобається в моїй професії те, що я ПОТРІБНА. Потрібна своїм учням кожен день, кожну годину… Тільки зайдеш до класу. А тобі з порогу починають розповідати новини, завжди оглянуть і помітять зміни.

Потрібна батькам своїх учнів, бо вони довірили мені найдорожче, що у них є – своїх дітей. І від мене, першої вчительки, залежить, як батьки будуть ставитися до школи, чи стануть однодумцями.

Потрібна колегам, з якими раджуся, ділюся проблемами та разом щоденно виконую свою роботу – таку непросту, але таку потрібну!  Кожного дня я насолоджуюсь спілкуванням зі своїми учнями, їх любов гріє душу, дитяча енергія придає сили. Я радію, бо бачу результати своєї праці. Я щаслива, бо віддаю знання і тепло своєї душі, приношу користь суспільству. У моїй професії в ХХІ столітті може змінитися багато чого. Підручники стануть електронними. З’являться електронні журнали, інтерактивні дошки. Домашні роботи можна не писати, а друкувати на принтері. Оцінки та розклад уроків учні та їх батьки можуть побачити на шкільному сайті. Але я – Учитель – це незмінно. А це означає, що в ХХІ столітті мене будуть оцінювати за щасливі очі моїх дітей під час уроків, за моє душевне і ніжне ставлення до кожної дитини, за те, що кожного ранку мої діти з радістю біжать до школи.

Я – самодостатня людина, бо вірю в себе і своїх учнів – майбутніх творців вільної, незалежної держави  – моєї рідної України.  Тому питання формування громадянської позиції, патріотичне виховання органічно вплітаються в канву кожного мого уроку.  
           Я – щаслива, бо обрала професію від Бога, за покликом власного серця. Щаслива, бо допомагаю своїм вихованцям повірити в себе!